У приміщеннях же, де кількість поверхонь значно більша, аніж у відкритих локаціях, передача по радіочастотному каналу ускладнюється ще більше. Аж до того, що регулярні згасання аж до обривів сигналу трапляються навіть безпосередньо біля стаціонарних антен.
Таким чином, ми робимо ще один висновок: для бездротових мікрофонних систем проблемою є не дистанція розповсюдження сигналу, а швидке його згасання, спричинене багатопроменевим поширенням. Чи можна цьому якось запобігти?
Так, можна. Одним з найбільш ефективних контрзаходів є застосування системи диверсифікаційного (рознесеного) прийому. Це коли користувачі сучасних бездротових мікрофонних систем покладаються на ймовірнісну надію, що коли на одній антені приймача виникає деструктивна інтерференція, то необхідний SNR (співвідношення сигнал/шум) у цей час забезпечить друга його антена. Та як ми всі добре знаємо з практики, вдається таке не щоразу.
Саме тому набагато ефективнішим рішенням проблеми є використання широкосмугових сигналів. Річ у тому, що рівень перешкод дуже залежить від частоти використовуваної несучої хвилі. І як ми вже зазначили, деструктивна інтерференція виникає тоді, коли радіохвилі, що надходять на антену, мають протилежні фази. Та коли сигнал складається з досить широкого діапазону частот, конструктивні та деструктивні інтерференції розподіляються по всій, значно ширшій смузі пропускання, завдяки чому потужність сигналу на прийомі ніколи не спадає до нуля і не зникає повністю.
Вузькосмуговий чи широкосмуговий
Так от, згадана смуга B = 200 кГц - це яка смуга, вузька чи широка? Щоб правильно відповісти на це запитання і надалі правильно розрізняти ці два різновиди поводження бездротового сигналу, потрібно зазначити, що ширина - це важливий, але не єдиний його параметр. Ще один, не менш важливий, називається "смуга когерентності бездротового каналу" (скорочено позначається буквами Bc). Якщо коротко і дуже спрощено, то Bc показує, в якій смузі пропускання передавальна функція радіочастотного каналу можна вважати рівною.
Обидва ці параметри сигналу - ширина і смуга когерентності - мають свої аналоги у часовому вимірі: модульована смуга пропускання приблизно відповідає довжині кожного модульованого символу Ts.
А це означає, що чим швидше передаються інформаційні пакети, тим ширшу смугу займає сигнал. Смуга ж когерентності обернено пропорційна до максимального розкиду затримок (τmax) сигналу на всіх шляхах, якими поширюється радіохвиля. А отже, чим більше шляхи її розповсюдження відрізняються затримками, тим швидше передавальна функція каналу змінюється залежно від частоти. До речі, на професійному сленгу звукорежисери ще називають τmax - часом реверберації.
Тож, повертаючись до нашого запитання, якщо модульована смуга пропускання значно менша за смугу когерентності B<<Bc, або ж тривалість символу значно більша за максимальний розкид затримок Ts>>τmax, то канал поводиться, як вузькосмуговий. У такому випадку радіочастотний канал характеризується лише одним мультиплікативним коефіцієнтом, що робить еквалізацію на стороні приймача досить простою. Й разом з тим, такий сигнал характеризується регулярними згасаннями, та постійними обривами сигналу.
Коли ж модульована смуга пропускання значно більша за смугу когерентності B>>Bc, або тривалість символу значно менша за максимальний розкид затримок Ts<<τmax, то радіочастотний канал поводиться, як широкосмуговий. У такому випадку конструктивні та деструктивні перешкоди у різних частинах модульованого спектра відбуваються одночасно з сигналом прийому. Відповідно, згасання стає частотно-селективним, а ризик виникнення обриву сигналу значно знижується. З іншого боку виникає необхідність застосування більш складних методів вирівнювання та кодування каналів, тому процес реалізації такої системи значно ускладнюється.
Технологія мультиплексування з ортогональним частотним поділом каналів (OFDM) дає змогу ефективно здійснювати просте вирівнювання навіть у широкосмугових каналах за допомогою декількох несучих: