Липень 26, 2017

ОЛЕКСАНДРА СУММ: МУЗИКА НАДІЇ

ЛЮДИ
Основою майбутнього аудіо є і будуть люди. Натхненні особистості, котрі наважуються втілювати свої творчі ідеї та художні фантазії. Керівники компаній, які воліють налагоджувати контакти зі своєю цільовою аудиторією та споживачами за допомогою хорошого звуку. Любителі аудіо, котрі не покладаючи рук працюють над інноваційними рішеннями, переоцінюючи й відтворюючи звук, що здатний зворушити найтонші струни душі свого слухача. Тому "ЛЮДИ" - це музиканти, виконавці, інженери, звукорежисери, адміністратори і власники компаній, аудіо-дизайнери, які, так чи інакше, формують і наповнюють наш світ сенсаційним звуком.

Александра Сумм - талантливый музыкант и большая мечтательница. Ей хочется изменить наш мир, и сделать его хоть немножечко, но лучше. С помощью своей скрипки и своей музыки.
Александра Сумм - талантливый музыкант и большая мечтательница. Ей хочется изменить наш мир, и сделать его хоть немножечко, но лучше. С помощью своей скрипки и своей музыки.
Александра Сумм - талантливый музыкант и большая мечтательница. Ей хочется изменить наш мир, и сделать его хоть немножечко, но лучше. С помощью своей скрипки и своей музыки.
Александра Сумм - талантливый музыкант и большая мечтательница. Ей хочется изменить наш мир, и сделать его хоть немножечко, но лучше. С помощью своей скрипки и своей музыки.

Олександра Сумм - талановитий музикант і велика мрійниця. Їй дуже хочеться змінити наш світ, і зробити його хоч трішечки, але кращим. За допомогою своєї скрипки і своєї музики.

автор: жанна крамер фото: олександра сумм відео: олександра сумм

 

Їй дуже подобається Ференц Ліст. Цього видатного угорського композитора і одного з найвидатніших піаністів XIX століття Олександра вважає зразком для наслідування, і не тільки у професійному музичному плані, але й у всьому, що стосується людських взаємин.

"Ліст свого часу казав, що ми повинні грати для всіх, - пояснює дівчина таку свою точку зору. - Він якось навіть сказав, що ми також зобов'язані навчати музиці всіх, кому вона потрібна, і робити це абсолютно безкоштовно".

І ось через 130 років після смерті Ліста молода французька скрипалька російського походження Олександра Сумм якось вирішила хоча б спробувати здійснити мрію свого кумира.

Як і Лісту, їй теж пощастило народитися надзвичайно обдарованою і здібною дитиною. З самих ранніх років Сашу називали справжнім музичним вундеркіндом. А у свої неповні 26 вона вже виступала соло у складі найвідоміших симфонічних оркестрів сучасності. Грала зокрема з Німецьким симфонічним оркестром Берліна, Детройтським симфонічним оркестром та Лондонським філармонічним оркестром.

Проте, думки та мрії часом відносять дівчину дуже далеко від усіх найзнаменитіших концертних залів світу з їх витонченою публікою, вишуканою розкішшю вечірніх нарядів та сліпучим сяйвом дорогих коштовностей.

"У ШІСТЬ РОКІВ Я ВЖЕ ПЛАНУВАЛА ПОЇХАТИ ДО АФРИКИ, ЩОБ ГРАТИ ТАМ ДЛЯ ДІТЕЙ БІДНОТИ".

Олександра також ніколи не забуває слова цивільної дружини Ференца Ліста княгині Кароліни цу Сайн-Вітгенштейн, котра одного разу сказала, що геніальності її чоловіку завжди вистачало, а ось дисципліни часто бракувало. Тому в цьому Саша намагається якомога менше бути схожим на великого музиканта. Ніякі зайві або несвоєчасні амбіції не мають затьмарювати її талант, а зміцнювати його здатні лише сила волі та постійний самоконтроль, вважає дівчина.

"А проти течії доводиться плисти постійно, - каже вона. - Дарувати свою музику людям мені хотілося завжди. Мені було років шість, коли я вперше розповіла батькові про те, що збираюся поїхати до Африки і грати там для дітей бідняків. Пам'ятаю, він тоді ще з таким щирим здивуванням на мене поглянув".

До Африки тоді маленьку Сашу ніхто, звичайно ж, не відпустив, проте дитяче бажання ділитися своєю музикою з іншими людьми залишилося з нею на все життя. І до Африки вона, як і раніше, збирається поїхати за першої ж нагоди.

Виступати ж просто для людей Олександра почала у рідній їй Франції, куди з Росії емігрувала сім'я. Дівчинці тоді було всього два роки. Коли їй виповнилося п'ять, батько, професійний музикант, скрипаль, почав давати Саші перші уроки гри на скрипці, наставляючи дитину на шлях, слідуючи яким юний талант згодом перевершила і свого знаменитого діда, теж музиканта і скрипаля, і маму, яка присвятила своє життя фортепіано. Дуже скоро зірка Олександри сяяла на великій сцені і зривала овації публіки у найпрестижніших концертних залах світу.

Проте мрія дитинства нікуди не поділася. "Чому на своїх концертах я ніколи не бачу бездомних або людей з обмеженими можливостями? І де всі діти?" - запитувала дорослих маленька скрипалька.

І в 2006 році вона влаштувала свій перший гастрольний тур бідними паризькими передмістями: "Я вирішила, що якщо у цих людей не виходить потрапити на мій концерт, то я просто зобов'язана прийти до них сама!"

Заповіт Ференца Ліста вона не забуває ні на секунду.

"Якщо ми ситі, у нас є житло, ми маємо роботу, що приносить нам гроші, то які можуть бути виправдання? - запитує Олександра Сумм. - Я розумію, що не можна ось так відразу взяти й вирішити всі проблеми разом. Та кожен з нас повсякчас може зробити хоч щось, що в наших силах і залежить виключно від наших бажань".

Так, у 2012 році виник творчий колектив Esperanz'Arts. Його учасники - молоді музиканти, танцюристи, фотографи - зібралися, щоб разом їздити до людей, у яких життя склалося непросто. І їздять. У лікарні, у притулки для бездомних, у будинку для людей похилого віку.

"Ми просто намагаємося дати людям надію, - розповідає Олександра. - У їхньому житті забагато песимізму. А ми молоді. Ми щось знаємо і вміємо. У нас є Інтернет. Для нас немає нічого неможливого".

І у своєму прагненні дати надію нужденним Esperanz'Arts встиг навчитися досить ефективно поєднувати найрізноманітніші форми мистецтва.

"Всім ми - вже досить відомі артисти, - пояснює Олександра Сумм. - Тому в Esperanz'Arts ніхто не будує кар'єру, ми просто працюємо для людей".

Нещодавно музичний колектив Esperanz'Arts приїздив з концертом до однієї зі шкіл на околиці Парижа, де звичайні діти і діти-інваліди навчаються разом.

"Вони дружать, не звертаючи зовсім ніякої уваги на фізичні вади. Як їм це вається, я не знаю. Але дуже рада тому, що можу спілкуватися з цими прекрасними дітьми", - розповідає Саша.

Александра Сумм - талантливый музыкант и большая мечтательница. Ей хочется изменить наш мир, и сделать его хоть немножечко, но лучше. С помощью своей скрипки и своей музыки.

Втім, спочатку у Esperanz'Arts різних труднощів теж вистачало. Ініціативи молодих артистів нерідко наштовхувалися на нерозуміння. Адміністратори багатьох подібних установ навіть до їх безкоштовних виступів ставилися з очевидною підозрою, а часто - відверто вороже. Зрозуміти їх теж можна - зрештою, що у нашому світі буває насправді безкоштовним?

"Спершу з нами ніхто навіть розмовляти не хотів, - згадує Олександра. - Я більше сотні електронних листів розіслала, у яких спробувала пояснити, що ми просто приїдемо як гості і пограємо для літніх людей чи пацієнтів. А у відповідь отримала всього три, і у двох з них - категорична відмова. Ніхто не хотів витрачати свій час та ресурси на нас і займатися організацією виступу нашого маленького концертного колективу. Адже нам ще й якесь місце для виступів було потрібне, а у більшості установ, куди ми зверталися, займатися цим було нікому. Всі в один голос відмовлялися. Ми раз по раз чули: навіщо пацієнтам музика? непотрібна їм ніяка музика! А з усього репертуару Esperanza людей, коли щось і цікавило, то лише піаніно. І то, лише за умови, що не буде ніяких сцен, ніяких мікрофонів та іншого обладнання, що просто мало б допомагати нашій аудиторії краще нас чути".

"Я БІЛЬШЕ СОТНІ ЕЛЕКТРОННИХ ЛИСТІВ РОЗІСЛАЛА, У ЯКИХ СПРОБУВАЛА ПОЯСНИТИ, ЩО МИ ПРОСТО ПРИЇДЕМО ЯК ГОСТІ І ПОГРАЄМО ДЛЯ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ ЧИ ПАЦІЄНТІВ. А У ВІДПОВІДЬ ОТРИМАЛА ВСЬОГО ТРИ, І У ДВОХ З НИХ - КАТЕГОРИЧНА ВІДМОВА".

А музиканти Esperanz'Arts не тільки грали, але й завжди намагалися зробити так, щоб їх публіка повсякчас мала б змогу відчувати себе частиною вистави. Саме такий підхід Олександра вважає найцікавішим у їх роботі:

"У картинній галереї ви дивитеся на готову картину. Вона вже існує і вже там є. А жива музика - це щось інше. У нашого слухача завжди є можливість взяти участь у концерті. Наприклад, дітлахи у школі плескають у долоні, коли ритм прискорюється, і просто слухають, коли музика звучить повільніше. Таким ось чином вони і долучилися до концерту, стали його частиною".

Школи Esperanz'Arts відвідує часто. Але до дітей артисти приїжджають не для того, щоб дати благодійний концерт, провести пару годин у веселому спілкуванні, а потім повернутися додому, до свого ідеального і забезпеченого світу, геть забувши про своїх маленьких слухачів.

Як дуже швидко виявилося, колектив теж потребує довіри і прагне вибудувати якісь стосунки зі своєю незвичайною публікою. Тому перед кожним виступом Esperanz'Arts довго репетирує, музиканти ретельно готують номери, погоджують масу різного роду нюансів і думають, як будуть спілкуватися зі своїми слухачами, і як надовше зберегти духовний зв'язок з ними. І тому в кожній школі, де вони вже побували, і діти, і викладачі з великим нетерпінням чекають їх наступного концерту. І Esperanz'Arts знову приїздять і виступають.

"ГРАЮЧИ, ВОНА НІБИ ФЛІРТУЄ ЗІ СВОЄЮ СКРИПКОЮ".

Концертну ж діяльність на великій сцені Олександра Сумм веде згідно зі щільним графіком виступів. І її прославлена 230-річна "ex-Kavakos" (раніше скрипка належала Леонідасу Кавакосу) роботи великого майстра скрипкової справи Джованні Батісти Гваданіні продовжує збирати зали і незмінно радує захоплену публіку своїм унікальним голосом.

Олександру чекає Токіо, далі - Америка. Сумм виступатиме у концертних залах з феноменальною акустикою перед дамами в оздоблених сяючими діамантами вечірніх сукнях і джентльменами в елегантних смокінгах. Світло софітів змішуватиметься з ароматом дорогого парфуму, і слухачі знову будуть зачаровані звуками оркестру і талантом його молодий солістки.

"ЧОМУ Б НАШИМ СЛУХАЧАМ НЕ ПОПЛЕСКАТИ У ДОЛОНІ, НЕ ПОТАНЦЮВАТИ І НЕ ПОСМІЯТИСЯ, КОЛИ МИ ГРАЄМО?"

Олександра гратиме, а її довге волосся, як завжди, красиво розгойдуватиметься у такт музиці. Інколи вона підніматиме брови і злегка посміхатиметься, дивлячись на інструмент. Граючи, вона ніби фліртує зі своєю скрипкою. Вона завжди така. І у розкішних салонах, і в тісних кімнатах з дешевим лінолеумом на підлозі. І перед заможними меломанами, і перед людьми, більшість з яких раніше ніколи не чули ні про Олександру Сумм, ні про тих композиторів, чиї твори вона для них виконує. Це її дар. І це її вибір.

Та всі її агенти знають, що у розкладі виступів завжди має бути вікно для Esperanz'Arts. І коли інші музиканти дають по 150 концертів на рік, Олександра Сумм заявляє, що вона хоче "жити, писати вірші й насолоджуватися життям".

Сама вона вважає себе представником покоління Y. А суворі музичні експерти називають її класично різнобічною виконавицею і вважають, що молодій учениці професора Бориса Кушніра однаково добре даються, як оркестрова, так і камерна музика, хоча деякі її ідеї виглядають (і звучать) занадто вже революційно.

Та, як ми знаємо, з віком і досвідом змінюються не тільки самі виконавці. Сучасний музичний світ теж не стоїть на місці. І це, безумовно, дуже добре, інакше публіка просто припинить ходити на концерти. І сучасні молоді зірки класичної сцени не боятися експериментувати.

Скажімо, популярний американський скрипаль-віртуоз німецького походження Девід Гаррет все частіше відходить від Моцарта, Бетховена та Вагнера і грає поп-музику. І не лише він. Древній і, здавалося б, такий непорушний бар'єр між класикою та поп давно зник, поп-альбоми класичних виконавців продаються мільйонними тиражами. А з іншого боку, якийсь бар'єр, як і раніше існує, й ті ж музиканти називають себе саме класичними виконавцями.

Своїми улюбленими композиторами Олександра Сумм вважає Брамса і Шостаковича, теж, як і Девід Гаррет, запевняючи, що її серце назавжди належить класичній музиці. Та це зовсім не заважає їй привносити у цей жанр свіжу, перспективну і навіть сексуальну енергію.

"Чому б нашим слухачам не поплескати у долоні, не потанцювати і не посміятися, коли ми граємо?" - сама всміхається Саша. І таких "провокаційних" питань у неї ще багато.

Між іншим, на концертах Esperanz'Arts Олександра Сумм не тільки грає на скрипці, але іноді ще й читає (наприклад, любовні листи Роберта і Клари Шуман) своїм слухачам. І вважає, що цього все одно замало, коли виступаєш у таких місцях, де публіка з певних причин не палає особливою любов'ю до класичної музики. І впевнена, що має дати цій своїй публіці можливість зрозуміти таку музику:

"Якщо між аудиторією та виконавцем існує перешкода, я зобов'язана її зруйнувати! Незалежно від того, де і перед ким я виступаю".